Згідно з Екологічною угодою міст, яку у 2005 році підписав Київ у числі 50 провідних міст світу, на відстані півкілометра від кожного житлового будинку має бути зелена зона, а половина всієї поверхні тротуарів має перебувати під тінню дерев.

Хай там як, а змальована у декларації картина міського середовища в жодному випадку не ілюструє існуючий стан Києва.

Практично все, що стосується зелених зон у Києві, є справжньою імітацією дотримання відповідних норм. Це слово можна додавати до назв усіх документів, що мають відношення до зелених зон Києва: "імітація генерального плану…", "імітація програми…", "імітація благоустрою…" тощо.

 На недавно прошедшем «круглом столе» эксперты Восточноукраинского центра общественных инициатив представили результаты двухлетнего мониторингового исследования, касающегося доступности для граждан информации вообще и генеральных планов городов Украины в частности.

Эксперты, проводившие работу в рамках проекта «Через доступ к генеральным планам — к градостроительству без коррупции», при поддержке программы «Верховенство права» Международного фонда «Возрождение», Одесского отделения ОО «Демократический альянс» и общественного совета при Одесской облгосадминистрации, поделились со слушателями результатами исследования. По их данным, ни в одном из ста девяноста шести охваченных мониторингом городов не предложили в ответ на официальный запрос организации качественную, полноценную копию генерального плана или его картографическую составляющую.

 Чи враховують міські ради пропозиції громадян під час затвердження генпланів, жодним законним чином проконтролювати не можна.Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» знівелював різницю між громадськими слуханнями й громадськими обговореннями. Він узаконив можливість повного ігнорування позиції громадян.

Більше восьми місяців в Україні діє Закон «Про регулювання містобудівної діяльності». Та лише на громадських слуханнях щодопроекту Генерального плану Києва стало зрозуміло: увесь цей час в Україні немає різниці між громадськими обговореннями й громадськими слуханнями. Більше восьми місяців у країні немає механізмів, які б дозволяли мешканцям зустрічатися з представниками міськради й обговорювати перспективи розвитку міста. І так зване врахування побажань мешканців міст законно проводиться за закритими дверима серед «своїх».

 Постанова Кабміну, яка мала б деталізувати положення Закону України «Про доступ до публічної інформації», лишає більше питань, ніж власне уточнює. Пошук відповідей на них покладається на розсуд чиновників. А це створює можливості для продовження практики «інструкційного законодавства» замість того, щоби слідувати вимогам закону.

Більше тижня доступ громадян України до певних типів інформації регулюється не лише Законом «Про доступ до публічної інформації», але й постановою Кабміну «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань доступу до інформації» №938.

В теорії, Закон має вищу юридичну силу за Постанову, яка є підзаконним нормативно-правовим актом. Та в Україні вже стало традицією ігнорувати норми закону на користь інструкцій і наказів - для чиновників так простіше.