У Сєвєродонецьку розповіли про сексуальне насильство як зброю війни на Донбасі

Сьогодні, 20 грудня, Кризовому медіа центрі «Сіверський Донець» презентація аналітичного звіту «Війна без правил: гендерно-обумовлене насильство, пов’язане зі збройним конфліктом на сході України».

Звіт підготований Східноукраїнським центром громадських ініціатив спільно з партнерами з Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» та містить нові дані про кількість сексуальних злочинів.

У тексті видання ідентифіковані та названі із адресами понад 30 незаконних в'язниць, де військовополонених і цивільних осіб піддавали сексуальному насильству. За словами голови Східноукраїнського центру громадських ініціатив Володимира Щербаченка, ця інформація зібрана винятково на підставі особистих інтерв’ю з людьми, які були безпосередніми постраждалими або свідками гендерно-обумовленого насильства у незаконних місцях несвободи на Донбасі. В основу звіту увійшло близько 170 таких випадків.

«У результаті аналізу ми з’ясували, що кожна третя жінка, яка перебувала у незаконних в’язницях, була свідком або постраждалою від сексуального насильства. Його застосовували також і щодо чоловіків: кожен четвертий цивільний чи військовий у місцях несвободи безпосередньо бачив або пережив сексуальне насильство», – зауважила дослідниця Східноукраїнського центру громадських ініціатив Ганна Янова.

У звіті згадано про різні форми гендерно-обумовленого насильства. Зокрема, проаналізовано випадки домашнього насильства, вчинені демобілізованими солдатами. За словами Ганни Янової, в одному з інтерв’ю колишній військовий розповідав про те, як «влаштовував Дебальцево в себе вдома». У виданні також ідеться про насильство щодо представників ЛГБТІ-спільноти. Як зазначила Ганна Янова, у результаті дослідження з’ясувалося, що до геїв та лесбійок у місцях несвободи ставилися значно гірше, ніж до інших утримуваних.

«Ми називаємо по іменах кривдників, на яких вказують у своїх інтерв’ю опитані нами люди. Серед таких потенційних злочинців – і Захарченко, і Плотницький. Вони знали про існування незаконних місць несвободи і про застосування в них насильства. Вони могли це припинити. Але насильство набуло масового характеру. Наша функція – звернути увагу суспільства на цю тему та стимулювати правоохоронців ефективно розслідувати вказані злочини», – наголосив Володимир Щербаченко.

За його словами, випадки гендерно-обумовленого насильства зафіксовані і з боку українських військових і правоохоронців. Їх, проте, значно менше, оскільки на підконтрольній території дії система юстиції та правоохоронних органів.

Правозахисники заявили, що сексуальне насильство є зброєю війни під час збройного конфлікту на Донбасі. Вони також окреслили низку проблем, пов’язаних із документуванням та розслідуванням таких злочинів, і навели рекомендації щодо їх вирішення.

«Винні особи мають бути притягнуті до відповідальності. Це – єдиний механізм протидії, попередження і боротьби з гендерно-обумовленим насильством. Саме тому Східноукраїнський центр громадських ініціатив та Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» документує свідчення про гендерно-обумовлене та сексуальне насильство», – підсумувала Ганна Янова.

Презентований правозахисниками звіт підготовлено за сприяння Міжнародного фонду «Відродження».