Літо 2014 року для мешканця Рубіжного настало під дулом автомата. 1 червня в дім Віталія Доброжана увірвалося десятеро озброєних бойовиків. Чоловік зрозумів, що «доброзичливці» донесли незаконному збройному формуванню про його діяльність.
Віталія Доброжана витягли з будинку і кинули в автівку на очах рідні та сусідів, які нічого не могли вдіяти. Чоловіка поклали на підлогу в машині і привезли до місця незаконного тримання. Лише з прибуттям на місце Віталій зрозумів, де опинився – в будівлі Луганської СБУ. Цим підозра, що бойовики приїхали по Віталія за десятки кілометрів з певною метою, остаточно підтвердилася.
Кілька років по тому правозахисникам Східноукраїнського центру громадських ініціатив вдалося сконтактуватися з Віталієм Доброжаном. З інтерв’ю стало відомо про обставити незаконного затримання та біографію чоловіка. Віталій розповів, що проросійські бойовики схопили його через діяльність у військово-патріотичному гуртку для дітей та робота в громадській організації «Ніхто крім нас».
«Я – громадянин України, але це не мало значення під час затримання. Так само, як і національність і віросповідання. От хрестик не зняли, бо сказали, що я християнин. Після побиття його залишили. Тобто основною причиною ув'язнення було те, чим я займався».
Віталій Доброжан весь свій час присвячував дітям. Ще до збройного протистояння він проводив різноманітні заходи, спрямовані на виховання у школярів відчуття патріотизму, захоплення молоді спортом і активним способом життя. «Ви виховуєте сволоту, яка буде шкодити Луганській народній республіці», – закидали проросійські бойовики чоловікові.
Віталій також проводив багато часу допомагаючи українським військовим. Цю діяльність він не афішував, але тепер розуміє, що про неї знали всі, навіть ті, кому не варто було б. Саме через чийсь донос він і потрапив у полон.
Тюрма у приміщенні колишньої СБУ була, за свідченням кількох очевидців, найнебезпечнішою для життя і здоров’я полонених. Жорстоке і таке поводження, що принижує гідність людини було звичним явищем у буцегарні. Там Віталія Доброжана як покарання за діяння піддавали насильству: пробивали ноги ножами, гасили недопалки цигарок об шкіру, надрізали вухо, часто імітували розстріл. Також його примушували до робіт на користь самопроголошеної «ЛНР».
«Шрами у мене залишились. Буває ліва рука як схопить, то віднімається повністю. Ну і зір впав. На праве око взагалі нічогісінько не бачу. Ноги? Є судмедекспертиза в прокуратурі. Якби мені зір, око поправили, я б не відмовився. У мене моральна травма – коли тих виродків не стане, тоді я заспокоюсь».
Із гнійною ногою та попеченою шкірою бойовики відпустили Віталія через 20 днів. З полону його забирала дружина і друзі. Коли чоловікові вдалося вийти на свободу, про якусь мінімальну допомогу від держави Віталій не здогадувався. Оскільки в українському законодавстві для незаконно ув’язнених цивільних осіб досі не передбачена матеріальна допомога, то чоловікові посприяли з порадами про відшкодування за пережите юристи Східноукраїнського центру громадських ініціатив.
За порадою СЦГІ, чоловік звернувся до департаменту соціального захисту населення із заявою про матеріальну допомогу як особі, що зазнала примусової праці. Його справа підпадає під широку категорію торгівлі людьми. В Україні є закон «Про протидію торгівлі людьми», де йдеться про те, що постраждалі мають право на соціальну допомогу. Однак для оформлення такої допомоги є окремий порядок: звернення до управління соціального захисту населення, заповнення анкети, яку потім направляють до Міністерства соціальної політики. І вже там особі надають спеціальній статут того, хто став жертвою торгівлі людьми. Потім призначається певна грошова допомога, щоби особа мала змогу чи зняти житло, чи придбати речі першої необхідності.
Правозахисники Східноукраїнського центру громадських ініціатив, окрім консультування стосовно механізму отримання матеріальної допомоги від держави для осіб, які стали жертвою торгівлі людьми, неодноразово допомагали постраждалим отримати компенсацію. Зокрема, Віталію Доброжану допомогли звернутися також до Міжнародної організації по міграції, які надають допомогу жертвам конфлікту. Днями ж Віталію повідомили, що компенсацію йому таки виплатять. І це – важливий етап на шляху до встановлення справедливості за те, що змушений був пережити чоловік через свою патріотичну діяльність.
