19 вересня в Івано-Франківську угромадському просторі «Дім воїна» презентували книгу «Жити попри все: розповіді жінок про війну, 2014 та 2022». Книга створена з ініціативи «Східноукраїнського центру громадських ініціатив». Це видання об’єднало 11 авторок, які розповіли свої складні історії та підсвітили досвід справляння.

Партнером СЦГІ в Івано-Франківську виступила Молода Просвіта Прикарпаття. До заходу долучилися активісти та франківці, яким була цікава тема меморіалізації та вшанування пам’яті військових та цивільних, які постраждали під час війни.

«Ця книга, з одного боку, документує травматичні історії війни від першої особи. І те, як авторки описують свій досвід, емоції — сильно впливає на читача, - розповідає  Надія Нестеренко, представниця громадської організації «Східноукраїнський центр громадських ініціатив, - З іншого боку, ми просили авторок, які пройшли через різне — через втрату рідних, через полон, через проживання в окупації — згадувати та підсвічувати ті моменти, які допомагали їм. Від якихось побутових речей до загальних потужних меседжів. Ви прочитаєте й про цукерку, яку діти ділили між собою в підвалі під час полону,  і про вишивання. Про насіння помідорів, які збирає у чужій країні жінка, яка двічі втратила свій дім через війну — щоб засіяти город в Україні, коли повернеться.  І про продовження справи загиблих рідних».

На презентацію до Івано-Франківська приїхали три авторки. Дві мами: Людмила Біленька, яка 10 років чекає сина з полону, і Сталіна Чубенко — мама закатованого бойовиками у 2014 році 16-річного Степана. Також про свій досвід перебування в окупації в селі під Києвом розповіла Галина Тищенко — представниця SEMA Ukraine.

Окрім фіксації злочинів російських військових в історіях авторок багато й сьогодення — жінки розповідають, як вони змогли віднайти сили, щоб рухатися далі. В них багато теплих спогадів, щирих зізнань та неймовірної енергії, яка допомагає їм не просто жити далі, а й підтримувати інших.

«Ця книга стала своєрідними спогадами про спогади, - каже Сталіна Чубенко. - Я багато говорила про свого сина у пресі, під час різноманітних зустрічей, але майже ніколи — про те, що я відчувала у ці моменти. Тому ця історія про почуття, я згадую свої емоції, а вони призводять до спогадів про Степана».

Людмила Біленька зізналася, що дуже довго вагалася, чи писати свою історію в рамках цієї книги. Вона не була впевнена, що її досвід буде цікавим людям, які не дотичні до теми військовополонених. Але тепер впевнена — ці історії варто не тільки записувати, про це варто говорити на загал зокрема й дітям, які мають знати правду про цю війну з першоджерел. Тоді ці ґрунтовні знання не дадуть шансу ворожій пропаганді, яку майстерно використовує країна-агресор. 

«У мене є дуже такий травматичний досвід. У мене є близькі люди в Росії. І у мене були різні моменти, коли я намагалася пояснити, що цього не слід робити, не можна заходити на територію іншої держави і вимагати від людей підпорядкування. Ніхто не розумів мене. І я розумію, що причина в цьому те, що їх батьки, рідні моєї мами, вони не розповідали своїм дітям те, що відбувалося в їхньому дитинстві з ними. Вони не розказали їм про голод.
Не розказали про війну. Вони не розказали їм про те, яка біда була принесена на територію України російською червоною армією. Вони не можуть цього зрозуміти, тому що в них немає ґрунту, у них немає історії родини. І я подумала, що напевно варто мені написати мою історію», - емоційно розповіла про свою мотивацію Людмила.

Пані Галина Тищенко теж казала, що написання тексту далося їй нелегко. Бо навіть просто розповісти про те, що сталося в її будинку під час окупації, важко. А написати про це — й поготів. Але жінка вірить, що такі історії, в першу чергу, мають гуртувати українців. Бо усвідомлення злочинів, які скоюють окупанти на нашій землі, дає сили для спротиву та перемоги.

Учасники презентації мали змогу отримати екземпляр книги, також її можна вільно завантажити на сайті СЦГІ. https://totalaction.org.ua/books/48

Ця подія відбулася за підтримки Фонду “Партнерство за сильну Україну”, який фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.