В Одесі пройшли дві презентації книги «Жити попри все. Розповіді жінок про війну, 2014 та 2022»: в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М.Грушевського та в Одеському державному університеті внутрішніх справ. Обидві зустрічі пройшли у вигляді дискусії зокрема про пошук власної ідентичності через протести й випробування та вразливість на війні — наскільки це може свідчити про силу чи слабкість.

З 11 жінок-авторок, які розповіли в книзі свої трагічні історія, що пов’язані з війною, в Одесу приїхали троє. Це Сталіна Чубенко з Краматорська, мама закатованого бойовиками у 2014 році 16-річного Степана. Марина Супрун з Ягідного на Чернігівщині, яка школяркою пережила понад 30 днів полону у підвалі разом з односельцями. І Тамара Шевчук, яка пережила важку особисту втрату під час Революції Гідності та перебувала в окупації на Київщині у 2022 році. Розповідала про ідею створення книги та представляла героїнь Надія Нестеренко – представниця ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив», організації, яка ініціювала створення книги.

«Моїм першим враженням дитинства після повернення з Аргентини до України був Київ, який мене зустрів російською мовою, - розповідає Тамара Шевчук. - Для мене це був перший «дзвіночок» для внутрішнього протесту - як це так: я в чужій країні вивчила рідну мову, цікавилася українською культурою, а тут на мою вишиванку питають: ти що, з села?»

Пані Тамара розповіла про людей, які вплинули на її світогляд: про декого з них вона описала у своєму есеї. Вона говорили про збереження пам’яті та важливість розуміння усіх процесів, які призвели до ого, що відбувається зараз.

До зустрічі з курсантами-майбутніми правоохоронцями за інтернет-зв’язком доєдналася ще одна авторка - Олена Апчел. Олена - українська мисткиня, яка повернулася з-закордону, щоб доєднатися до оборони Батьківщини та представниця SEMA Ukraine. Після загибелі матері на Луганщині через обстріли росіян, вирішила підтримати батька, який залишився у Криму. Перетнувши незаконний кордон, потрапила у полон росіян, про що й розповідає у своїй емоційній історії, яка нагадує сценарій майбутнього фільму.

«На мій погляд, найважливіше - це поєднання сили і відваги з вразливістю, вмінню помічати нюанси, працювати з цими нюансами, помічати те, наскільки увага до іншого може стати додатковим мастилом до тої спільної зброї, - вважає пані Олена. - Поки, на жаль, ми, як суспільство, це маніфестуємо, але не до кінця впроваджуємо на практиці. Але у таких проєктах, таких текстах частина суспільства, яка раніше й не мала права на свої голоси, отримують інструменти, щоб «вмонтуватися» у цю ненормальну нормальність, в якій ми всі перебуваємо».

Вона впевнена: вразливість є інструментом боротьби, саме вона демонструє силу. Бо час, коли коли агресія, крик і ієрархічні механізми є єдиною формою впливу, минув. І саме з цим йде боротьба, коли ми дозволяємо собі бачити та чути ту реальність, яка в нас є в цій війні. Пані Олена підкреслила, що саме цим просочені усі тексти книги, де за кожною жінкою і дівчиною, яка це писала, можна побачила шлейф сили, здатний рушити простори космічних масштабів.

Олена особисто звернулася до тих, кому найближчі десятиріччя доведеться працювати з людьми, які мали різні травматичні події під час війни:

«Нашим спільним завданням - нашої генерації, нашого покоління - я бачу саме опанування навичок говорити про біль, вміння шукати простір для горювання, навчання процесу слухання, уважного та відповідального слухання, до якого варто ставитися як до своєї внутрішньої роботи».

Книга розповсюджується безкоштовно і доступна онлайн https://totalaction.org.ua/books/48, обмежену кількість паперових примірників було розповсюджено під час заходу.

Ця подія відбувається за підтримки Фонду “Партнерство за сильну Україну”, який фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції