8 жовтня м. Прилуки, Чернігівська область у приміщенні Прилуцького краєзнавчого музею відбулася книги-дослідження «Примарна ясність: міфи і стереотипи навколо війни і Донбасу».
Книга присвячена розвінчання міфів, пов’язаних з війною, які створені російською пропагандою щоби розколювати українське суспільство. У збірці проаналізовано та спростовано хибні уявлення про жителів Донбасу і початок війни в 2014 році, причини, з яких люди отримують російські паспорти і лишаються в окупації та тамтешні реалії, про полон та проблеми цивільних полонених. Розглянуто питання компенсацій для постраждалих з боку української держави.
«Сюди ми приїхали не стільки з тим, щоб поділитися з вами напрацюваннями про події вже десятирічної давнини, а з тим, щоб провести паралелі між тим, як починалась російська агресія, як це відбувається зараз. І, окремо, ми хотіли б з вами поговорити про один з проявів цієї агресії – це пропаганда, поширення міфів, стереотипів в українському суспільстві, намагання розколоти нас, протиставити, як це росіяни робили тоді, як це роблять зараз. І щоб разом поміркувати як ми можемо цьому протистояти», - окреслив ціль заходу голова СЦГІ Володимир Щербаченко.
Спікери коротко висвітлили зміст презентованої книги – те, як в 2014 році відбувалося захоплення Сходу України, як створювалася картинка підтримки на псевдореферендумі, як здійснювалася русифікація регіону та як росіяни цим маніпулювали, про проблеми життя людей в окупації тощо.
Колишній полонений, луганчанин Олександр Грищенко поділився різними прикладами про людей, які залишаються жити в окупації і впливу на них російської пропаганди. Як про знайомого, який піддався впливу, попри те, що не підтримував окупацію і не голосував на так званому референдумі, так і історії родин, які у свій спосіб протидіють.
«Багато людей розмовляють зі своїми дітьми, розуміючи, що вплив офіційної російської пропаганди дуже сильний. Розмовляють зі своїми дітьми, пояснюють їм ситуацію, пояснюють, що насправді відбувається, виховують своїх дітей все-таки в українському дусі. При цьому попереджаючи їх бути обережними, що цією інформацією не варто ділитися, бо це може бути небезпечно».
Ці історії були близькі і часникам заходу, тож вони провели паралелі з недавнім минулим українців.
«В моїй родині в принципі було таке ж саме. Коли мені бабуся розповідала про Голодомор, і я вже цю інформацію декілька разів говорила на аудиторію, коли прийшли школярі записувати анкетування, то вона мене покликала в бік і каже: «А можна це вже говорити? А якщо власть зміниться? Ви уявляєте? Їй 80, вже незалежність і вона боїться говорити, бо, можливо, повернеться в той сталінський режим», - пригадала директорка музею Зоць Тетяна.
Цю книгу підготували в рамках проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам’яті – ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України» «Східноукраїнський центр громадських ініціатив», ГО «Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян», ГО «Молода Просвіта Прикарпаття», Кризовий медіацентр «Сіверський Донець» за підтримки Kurve Wustrow — Centre for Training and Networking in Nonviolent Action в рамках програми «Громадянська служба миру» (ГСМ).