«Східноукраїнський центр громадських ініціатив» продовжує презентувати книгу «Примарна ясність» в різних містах України. 11 жовтня у Великобагачанській центральній публічній бібліотеці відбулася презентація для громад Великої Багачки та Миргороду.

Автори книги розповіли про книгу, що присвячена розвінчанню міфів, пов’язаних з війною, які створені російською пропагандою щоби розколювати українське суспільство. У збірці проаналізовано та спростовано хибні уявлення про жителів Донбасу і початок війни в 2014 році, причини, з яких люди отримують російські паспорти і лишаються в окупації та тамтешні реалії, про полон та проблеми цивільних полонених. Розглянуто питання компенсацій для постраждалих з боку української держави.

Разом з учасниками заходу вони обговорили приклади багаторічної роботи російської пропаганди.

«Чому ті люди, які проживають на Донбасі, живучи в Україні майже усе своє свідоме життя, бачучи нашу культуру, наші традиції, живучи в цьому українському соціумі, настільки були просякнуті ідеями того, що в Росії краще, що в них відбувається підмінена реальність. Я задаю собі це питання і розумію що роки Радянського Союзу, ну фактично весь апарат, вся історіографія, всі науковці працювали на те, щоб зробити ту історію зручною, вигідною саме для Радянського Союзу», - ділився роздумами з присутніми очільник громади Филипась Андрій.

Місцева мешканка також  згадала приклад, який стосувався часу задовго  до подій війни на Сході, а саме 2012 року.

«Сестра мого дідуся жила в Ростові. Бабуся з дідусям запрошувала їх в гості.  Щоб вони, молодші, приїхали до нас. А вони відмовлялися.  Казали, що ми до вас не приїдемо. Ми російськомовні, ми вже не перестроїмось на українську. І нас повбивають там у вас. І в нас був шок. Ми навіть собі не уявляли, що щось може бути».

Зовсім свіжий випадок впливу розповіла місцева мешканка, яка шукає способи переконати матір виїхати з територій, які от-от можуть опинитися під окупацією.

«Оскільки на прифронтовій території ситуація все більше і більше ускладнюється, то я їй кажу, щоб приїжджала сюди до мене, все-таки в нас безпечніше. Але вона говорить, що розмовляла з Колею в Мелітополі, і він каже, що нічого страшного, що зарплати платяться, пенсії платяться, ніхто нікого не вбиває, все добре. "Не бойтесь, когда руские прийдут"».

Правозахисники в свою чергу поділилися численними задокументованими історіями про злочини (позасудові страти, катування та сексуальне насильство) російських військових щодо цивільних людей похилого віку, які не чинили опору і не демонстрували публічно свою проукраїнську позицію.

Спогадами про розгортання подій в 2014 році поділилася колишня полонена Людмила Мілокост.  Тоді її разом з чоловіком-військовослужбовцем затримав у Луганську російський спецпідрозділ і незаконно утримував 40 діб в одиночних камерах.  В своїй промові жінка наголосила, що досі на окупованих територіях багато людей чекають повернення України.

«У нас лишаються близькі нам люди в Луганську. Вони постійно вагаються їхати чи залишатися. Але поки що обирають залишитися жити там. Але вони чекають Україну і вони досі розмовляють українською. Так, якщо вони бачить, що людина «чиновник», то – переходять на  російську. А як в побуті, між своїми, то розмовляють українською. Так що українських людей, людей з настроєм українським і проукраїнським, що чекають повернення України, там дуже багато».

Цю книгу підготували в рамках проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам’яті – ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України» «Східноукраїнський центр громадських ініціатив», ГО «Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян», ГО «Молода Просвіта Прикарпаття», Кризовий медіацентр «Сіверський Донець» за підтримки Kurve Wustrow — Centre for Training and Networking in Nonviolent Action в рамках програми «Громадянська служба миру» (ГСМ).