11 лютого «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» провів презентацію книги «Коли не стукають у двері: 25 історій про російську окупацію» в барі «Характерники» в Києві. Місце обране символічне, адже заклад заснували переселенці з Бердянська.

«“ Коли не стукають у двері” містить історії українців, які описують свій досвід перебування в російській окупації та життя у населених пунктах поруч лінії фронту.  У виданні зібрано спогади жителів Запоріжжя, Київщини, Луганщини, Харківщини, Херсонщини і Чернігівщини, які охоплюють період із 2014 року. Книга має на меті зберегти історію війни такою, як її бачать звичайні українці та показати світу чому українці не хочуть жити в російській окупації», - розповів Володимир Щербаченко, який очолює СЦГІ - організацію, що ініціювала створення книги.

На початку заходу виступив автор Іван Залогін, який розповів про свої реалії життя в окупації в Луганську, будучи підлітком.

«Донатьте, щоб ваших дітей це оминуло. Наш дім для нас важливий і ми не хочемо жити під росією», - закликав він.

Авторка Наталія Гуран розповіла про досвіт життя в окупації в Бучі та іронічно підмітила про російських військових:

«Що можна хотіти від людей, які нівечать квітники під будинком, бо «кто так разрешил красиво жить».

Були й історії з Бердянська, зокрема авторка Тетяна Черепанова зачитала уривок свого тексту:

«Мій чоловік уже мав досвід окупації Донецької області з 2014 року і добре знав історію, щоб розуміти, що таке фільтраційні табори. Одного вечора Льоша заговорив про те, що ми будемо змушені тікати, хоч би навіть пішки, адже доля вчительки української мови і викладача історії України в окупації відома. Наших колег уже починали схиляти до співпраці. Наша відмова окупантам і її наслідки були лише справою часу».

Інший автор з Бердянська Олександр Пилипенко згадав як під його будинком почала проїжджати військова техніка.  Він розповів як  разом із колишнім колегою охороняв міську лікарню, адже в місті не лишилося правоохоронців, і згодом зібрав групу добровольців зі свого мікрорайону для протидії нічним мародерам. Зараз вони ведуть облік колабораціоністів, аби відновити справедливість після повернення міста під український контроль.

Відвідувачі ділилися своїми історіями з окупації, говорили про важливість цивільним людям відверто ділитися своїм досвідом війни, щоб показувати світу що вона зачіпає кожного. 

Окремо учасники відмічали можливість відвідати такий захід в незвичайному форматі. В свою чергу власник бару «Характерники» Іван зазначив, що цей простір відкритий до ініціатив та допомозі в організації зборів на військо, адже дуже важливо об’єднувати зусилля.

Цю книгу підготували в рамках проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам’яті – ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України» Східноукраїнський центр громадських ініціатив за підтримки «Kurve Wustrow — центр навчання та взаємодії у ненасильницьких діях» в рамках програми «Громадянська служба миру» (ГСМ).