В селищі Немішаєве, Київської області в Немішаївській публічній бібліотеці правозахисники «Східноукраїнського центру громадських ініціатив» презентували книгу «Жити попри все: розповіді жінок про війну 2014 та 2022».

Голова СЦГІ Володимир Щербаченко розповів, що книга має на меті зберегти та поширити історії жінок, які пережили травматичний досвід в умовах війни в Україні. Історії, представлені в книзі, демонструють не лише біль, завданий окупантами, а й силу духу жінок, які борються за свої права та пам'ять про свої втрати.

«Жити попри все: розповіді жінок про війну 2014 та 2022» містить 11 історій жінок, які описують свої переживання під час окупації, зокрема, про катування, полон та інші форми насильства. Крім того, у книзі є психологічний розділ з порадами, як справлятися зі стресовими ситуаціями, що може бути корисним для тих, хто переживає подібні досвіди», - розповів він.

Під час заходу учасники обговорили, що ці переживання показують, як війна впливає не тільки на солдатів, але й на їхніх матерів, які мусять справлятися з емоційними травмами та труднощами, пов'язаними з війною.

Одна із авторок Людмила Біленька, мати полоненого військовослужбовця Романа розповіла, що історія родини та знання про Голодомор стало основою для формування її ідентичності. Тому вона вважає надзвичайно важливим, щоб історії з книги трансформувалися у спадщину для наступних поколінь, адже це допоможе уникнути повторення помилок минулого.

«Потрібно в родині розказувати ці історії, а в школах дітям. Розказувати дітям маленьким, і більшим. Розказувати все, що ви пам'ятаєте. Навіть якщо ви чогось не знаєте по своїй родині, то шукайте, шукайте свої корені. Шукайте історію свого роду, зберігайте її. Тоді це буде історія всієї нашої держави, всього нашого народу», - емоційно закликала вона.

Історію свої переживань про пошуки сина розповіла Сталіна Чубенко, мати закатованого у 2014 році підлітка Степана

«Я не змогла тебе вберегти. Не змогла вирвати тебе з полону. Мене не було поруч з тобою у твої останні хвилини. Разом нам було легше. Я не зможу бути на твоєму випускному. Я не зроблю для тебе весілля, не зустріну вас з дитиною на порозі будинку. Що я можу, то це гідно провести тебе в останню путь і розповісти всім, як яскрава ти жив, як страшно пішов із життя», - зачитала вона один із уривків.

Хоч і важка, але вона містить життєствердні моменти в історіях авторок, практичні поради для того, аби підтримувати себе у важкі моменти.
«Насправді ми досі не викорінили оцю меншовартість. Ми самі не уявляємо хто ми і наскільки ми сильні. І нам треба це усвідомити», - прозвучало у підсумку обговорення.

Друге видання книги «Жити попри все. Розповіді жінок про війну, 2014 та 2022» та подальше її поширення стали можливими завдяки проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам’яті – ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України», який втілює «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» за підтримки Kurve Wustrow — Центр навчання та взаємодії в ненасильницьких діях у рамках програми «Громадянська служба миру» (ГСМ).