4 червня у «Кілійській публічній бібліотеці» Кілійської міської ради на Одещині у відбулася презентація книги «Жити попри все. Розповіді жінок про війну, 2014 та 2022».
Голова СЦГІ Володимир Щербаченко розповів учасникам історію створення книги. Організація з 2014 року займається документуванням грубих порушень прав людини таких як полон, катування, сексуальне та гендерно-обумовлене насилля. В історіях цих людей, працівники СЦГІ поруч з трагічними подіями бачили багато сили духу - так з часом з’явилася ідея створити дану книгу. В ній 11 українок різних професій, віку та з різних регіонів написали про свій досвід війни та пошуки стійкості.
Одна із авторок Сталіна Чубенко почала свій виступ згадуючи події на Майдані 2014 року, показавши відео, яке ілюструвало підтримку Євромайдану в Краматорську. Вона також наголосила на небезпеці, з якою стикалися учасники тих подій.
Жінка розповіла історію свого сина 16-річного підлітка Степана, який був закатований проросійськими військовими за підтримку України.
В її тексті та тексті інших авторок багато переживань щодо очікування на звістку про рідних людей, які могли опинитися в небезпеці.
«У грудні 2022 в мене під вікнами з’явилась нова «шанувальниця» – Смерть. Вона обережно чатувала. Виявляється, її цікавила не я. Вона повинна була виконати роботу – повідомити... Щоденно протягом 17 днів пошуку й очікування на бодай якусь звістку про безвісти зниклого чоловіка, я бачила, як вона зазирає у віконечко щоразу, як я отримувала смс чи дзвінок. А тоді обережно відходила, наче тренувала мене. Здається, Смерть пройнялася якось чуйністю до мене, немов обплітала навколо мене якийсь м’який кокон, щоб я не розбилась, коли прийде час...», - зачитала вона уривок, зазначивши, що ці слова описують і її стан в очікуванні інформації про долю сина.
Серед учасниць заходу була дівчина, якій на початок Євромайдану було 13 років. Вона розповіла, що історія Степана надихнула її дізнатися більше про ті події.
Наразі на підтримку присвоєння Степану Чубенку звання Героя України триває збір підписів.
Інша авторка книги Тетяна Товстокора описала своє життя під час окупації Харківщини, згадуючи про нестачу зв'язку, продуктів і ліків, а також про складні обставини, в яких опинилися місцеві жителі.
«Було, що з двору люди не виходили через небезпеку. Дозволялося ходити лише з білими пов’язками. Не було зв’язку, продуктів харчування та ліків».
Сама жінка потрапила до полону через відмову співпрацювати з окупаційною адміністрацією.
Серед учасників була дівчина, батьки якої пережили окупацію в Ізюмі. Вона відзначила, що чула від них розповіді про такі ж жахи.
Приємним сюрпризом для авторок було те, що книга «Жити попри все: розповіді жінок про війну 2014 та 2022», яка вже була в фонді бібліотеки, користується попитом у читачів. Тож представники СЦГІ подарували ще примірників, щоб спростити очікування читачів.
Друге видання книги «Жити попри все. Розповіді жінок про війну, 2014 та 2022» та подальше її поширення стали можливими завдяки проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам’яті – ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України», який втілює «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» за підтримки Kurve Wustrow — Центр навчання та взаємодії в ненасильницьких діях у рамках програми «Громадянська служба миру» (ГСМ).
