1 липня в Прилуках, в Прилуцькому краєзнавчому музеї ім. В.І. Маслова відбулася презентація книги «Коли не стукають у двері: 25 історій про російську окупацію».

Книга створена з ініціативи ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» і містить 25 особистих історій українців, які діляться досвідом перебування в російській окупації чи її наближення.

Голова СЦГІ Володимир Щербаченко та один із авторів збірника розповів про ідею створення, а також чому написання такого тексту було важливим для нього самого:

«Моя історія про кілька важливих для мене моментів, які я всі ці роки переосмислюю, починаючи з початку війни у 2014 році. Це і про захоплення Луганська, про те, як відбувалося протистояння в місті, і про аналогії цих подій із реакцією державних структур на вторгнення у 2022 році, і про вплив пропаганди на наших співгромадян і багато іншого».

На заході була присутня ще авторка з Луганщини, Владислава Мерзлякова, яка отримала досвід окупації вже з 2022 року.

«Моя історія розповідає про те, що коли почалася окупація я була вдома, і про те як я проживала ці 5 місяців. Порівняти з життям нормальним це не можна. Якщо раніше ходили на ринки скуплялися, в супермаркет чи магазин, то після окупації всіма продуктами стали торгувати з машин. І добре, якщо ці продукти були».

Дівчина розповіла як виїжджала з окупації через 17 ворожих блокпостів. І як переживала, що під час обшуку знайдуть її курсантське посвідчення.

«Я розуміла, що якщо зараз почнуть діставати речі, то його знайдуть. Найжахливішим було розуміння того, що я їду сама, і батьки не дізнаються, де я зникла і ніхто нікому нічого не скаже».

Своєю історією виїзду з окупації в Бердянську поділилася і інша авторка Тетяна Черепанова. Вона як вчителька літератури підкреслила важливість таких книг:

«Я подумала, що мої учні в окупації нічого не можуть сьогодні сказати, а я можу і буду їхнім голосом.  Візьміть цю книгу у школу, почитайте її з дітьми! Більшість історій звичайних людей зі звичайними життєвими ситуаціями. Прочитайте її із своїми дітьми для того, щоб вони знали історію, яку вже Росія не викреслить. Адже так важливо сьогодні говорити із дітьми, і з дорослими про те, що на тимчасово окупованих територіях є українці, які чекають повернення України».

Вона розповіла, що учні в окупації продовжують навчання в українських школах через онлайн-платформи. Водночас вони змушені ховатися, щоб уникнути примусу переходити до російських шкіл.

Учасники презентації також поділилися, що протистояти російській пропаганді можуть різні громади не залежно від того чи переживали вони досвід окупації чи ні – наприклад, через дослідження і збереження справжньої історії чи перейменування вулиць.

 «Варто читати ці книги нашим дітям, знайомитися з іншими документальними проектами, бо мені страшно уявити, що навчають наших дітей зараз на окупованих територіях, що вивчають діти вивезені в РФ. Але коли це закінчиться і буде доступ до інформації, до інтернету то здоровий глузд переможе в головах цих дітей. І вони зрозуміють реальність краще, ніж літні люди радянський період, радянську окупацію. Бо це буде жива історія», - підсумували в музеї і поділилися власним досвідом документування історій тих сіл Прилуцького району, які перебували в окупації.

Цю книгу підготували в рамках проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам’яті – ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України» Східноукраїнський центр громадських ініціатив за підтримки «Kurve Wustrow — центр навчання та взаємодії у ненасильницьких діях» в рамках програми «Громадянська служба миру» (ГСМ).