У Тернополі відбулася презентація книги, створеної на основі особистих історій жінок, які пережили окупацію, полон, сексуальне насильство та інші воєнні злочини Росії проти України.

«Це історії, написані самими жінками — не терапевтами чи журналістами, а тими, хто безпосередньо сам пережив цей травматичний досвід. Книга важка, її неможливо читати легко, але водночас у кожному свідченні є промінці сонця — моменти, що допомагали вижити», — наголосила одна із авторок Марина Супрун.

Вона розповіла як була у полоні росіян, під час окупації села Ягідне на Чернігівщині:

«Полон — це коли немає води, і ми брали її з каналізації. Це коли ти маєш пів квадратного метра місця й вирізане у картоні «віконце» для повітря. Це коли людей не дозволяли навіть ховати… Я була впевнена, що ми звідти живими не вийдемо».

Водночас дівчина підкреслила:

«Найцінніше — мати своїх близьких живими й здоровими. Після пережитого я зрозуміла, що кожна розмова з мамою чи сестрою - це найбільший подарунок».

Своїм свідченням поділилася і Галина Тищенко, представниця організації SEMA Ukraine.

«До нас приєднуються жінки, які були зґвалтовані, які пережили катування. Ми несемо ці історії далі, щоб світ бачив і розумів: війна - це жах».

Вона зізналася, наскільки складно було не лише проговорювати, а й писати свій досвід:

«Розказати  одне, а викласти на папір - це зовсім інше. Але я пишу за тих, хто вже ніколи не зможе цього зробити».

Особливо зворушливим став виступ матері Степана Чубенка — школяра з Краматорська, якого у 2014 році катували й убили проросійські бойовики.

Вона пригадала, яким був її син:

«Степан був звичайним хлопцем, веселим, щирим, захоплювався футболом, писав вірші. Він організував у Краматорську марш на підтримку Євромайдану, не боявся виходити з українським прапором навіть тоді, коли це було небезпечно».

Після окупації Донбасу підліток не міг залишатися осторонь і за це його схопили проросійські військові.

«Йому було лише 16, коли його катували й змушували відректися від України. Він не зламався. І за це його вбили».

Мати Степана зізналася, що для неї важливо говорити про сина, щоб пам’ять про нього жила і щоб ніхто не забув, якою ціною українці боронять свою свободу.

Учасники презентації неодноразово наголошували: книга є не лише свідченням трагедії, а й дороговказом для тих, хто переживає травму. У ній є розділ з практичними порадами психолога, а також цитати самих авторок про те, що допомагало їм триматися.

«Ця книга - документ. Через роки вона стане частиною нашої історії, історії, написаної живими свідками війни».

Книга поширюється безкоштовно - її можна знайти у бібліотеках або ж завантажити в електронному форматі на сайті Східноукраїнського центру громадських ініціатив.

Друге видання книги «Жити попри все. Розповіді жінок про війну, 2014 та 2022» та подальше її поширення стали можливими завдяки проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам’яті – ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України», який втілює «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» за підтримки Kurve Wustrow — Центр навчання та взаємодії в ненасильницьких діях у рамках програми «Громадянська служба миру» (ГСМ).