У Кодимі відбулася презентація книги «Коли не стукають у двері. 25 історій про російську окупацію», створеної за ініціативи громадської організації «Східноукраїнський центр громадських ініціатив». У ній зібрано спогади людей, які пережили окупацію - очевидців війни та насилля.

Захід розпочався із хвилини мовчання.

«Щодня на території України йде війна. Щодня гинуть, полишають свої домівки українці. Щодня на наших серцях додаються нові, невиліковні рани, які не загоюються через десятки років. Схилюємо голову у хвилі мовчання, вшановуючи світлу пам'ять громадян України, які віддали життя за незалежність України. Всіх, хто воював, всіх військових, цивільних та дітей, всіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок навали російських військ на українські міста і села. Згадаймо, шануємо, помовчимо. Український народ - сміливий. Ми готові відстоювати себе навіть під обстрілами. Навіть тоді, коли нам страшно. Ми не раз доводили світові, що українці  найсильніша нація», - наголосила Шабуркіна Тетяна Валеріївна - представниця СОУП-публічної бібліотеки, де відбувався захід.

Після виконання Гімну України до слова запросили Марину Супрун, представницю організації-ініціатора проєкту. Вона розповіла про мету книги:

«Люди втрачають дуже багато — домівки, близьких, свободу. Життя перевертається з ніг на голову. Тому ми зібрали історії тих, хто прожив це на власному досвіді», — зазначила вона.

Серед авторів книги - Тетяна Черепанова з Бердянська. Вона розповіла, як дізналася про ініціативу:

«Мої друзі скинули мені пост у Facebook. Я писала про Бердянськ, бо була там півтора місяця в окупації…Ніхто з нас не письменник… Але наші історії не прості. Хтось бачив смерті своїми очима, когось забирали на підвали. Ми вчилися говорити про свій біль».

Інша співавторка, Наталія Гуран, яка пережила окупацію в Бучанському лісі, зачитала уривок зі свого оповідання про домашніх тварин:

«Блонда страшенно боїться вибухів… Коти лізуть мені на голову, вони нічого не розуміють, тільки пробують сховатись у моїй куртці».

Вона розповіла про втрату сусідів і безглузду жорстокість окупантів:

«Вони танком вибили ворота й заїхали на галявину з первоцвітами. Це був переломний момент. Наша людина ніколи б так не зробила».

Під час обговорення авторки закликали присутніх не піддаватися російській пропаганді:

«Не слухайте їх, не говоріть їхньою мовою. Забудьте про те, що ми колись були братами. Їм потрібна не наша дружба, а наша земля».

Завершуючи зустріч, Марина Супрун наголосила:

«Такі книги створюються, щоб наші наступні покоління пам’ятали - ми не можемо бути друзями з тими, хто вбиває наших людей».

Цю книгу підготували в рамках проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам’яті – ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України» Східноукраїнський центр громадських ініціатив за підтримки «Kurve Wustrow — центр навчання та взаємодії у ненасильницьких діях» в рамках програми «Громадянська служба миру» (ГСМ).