23 січня в м.Полтава в Обласній бібліотеці імені Котляревського до нагоди Дня Соборності України відбулася презентація книги «Примарна ясність. Міфи та стереотипи навколо війни та Донбасу».

Про війну на Донбасі говорять уже понад десять років, але досі в українському суспільстві живуть міфи, нав’язані російською пропагандою,  про «масову підтримку Росії» та «відсутність спротиву». Саме про це йшла мова під час презентації, що відбулася у форматі зустрічі з молоддю.

Книгу створено за ініціативи Східноукраїнського центру громадських ініціатив, який із 2014 року документує порушення прав людини, пов’язані з війною: полон, катування, сексуальне та гендерно-зумовлене насильство.

Серед спікерок - юристка СЦГІ й співавторка книги Юлія Чистякова, очевидиці подій Людмила Мілокост та Сталіна Чубенко.

Хоча основна частина текстів була написана ще до повномасштабного вторгнення 2022 року, автори переконані: проблеми, описані в книзі, нікуди не зникли.

«Ми думали, що після 24 лютого 2022 року цей матеріал втратив актуальність - через ту єдність, яку показало суспільство. Але війна триває, і інформація знову стала зброєю», - наголосила Юлія Чистякова.

За її словами, ті самі інформаційні механізми, які Росія ефективно використала у 2014 році, знову запускаються сьогодні: стигматизація мешканців окупованих територій, роз’єднання суспільства, страх повернення.

Під час заходу підіймалися питання, що чисельність проросійських акцій у Донецьку та Луганську навесні 2014 року зростала за рахунок завезених з Росії мітингарів. Ці люди проживали в готелях, організовано доставлялися автобусами на мітинги та створювали картинку «народної підтримки» для ЗМІ.

Колишня полонена Людмила Мілокост, яка жила в Луганську до окупації також описала, як у місті організовувалися проросійські мітинги:

«Завозили людей автобусами. Депутат відкривав гараж, роздавав прапори й лозунги, а після мітингу збирав усе назад і розплачувався».

Учасники заходу розповіли як вчителів російської мови вербували російські спецслужби, а «руський мір» насаджували через освіту, церкву та молодіжні гуртки.

«У Луганську було 60 шкіл. І тільки дві - українські. Через підтримуваних Росією педагогів і працювала пропаганда: тихо і непомітно», - зазначила Людмила Мілокост.

Людмила згадала й захоплення будівлі СБУ в Луганську 6 квітня 2014 року:

«Спочатку були неозброєні, маргінальні люди - це була ширма. А вночі зайшли вже озброєні. Це була не стихія - це була операція».

Окремо учасники говорили про фейкові «референдуми», якими Росія намагалася легалізувати окупацію.

«На півмільйонний Маріуполь - чотири дільниці. Про яке волевиявлення можна говорити?», - зазначила Юлія Чистякова.

Особливою була розповідь Сталіни Чубенко про її сина Степана:

«Коли вчителька починала агітувати за Росію, він вставав і співав гімн України».

За її словами, у класі більшість дітей були проукраїнськими, але саме таких підлітків окупація згодом знищувала першими.

«Міф про те, що «східняки самі покликали війну», - це брехня. Там був спротив. Просто він був беззбройний», - наголосила Сталіна Чубенко.

У залі були й переселенці з Донбасу. Один зі слухачів зізнався, що раніше чув лише спрощену версію подій:

«Про проукраїнські мітинги майже не говорять. А виходить, що вони були - і масові».

Автори книги наголосили, що описане в книзі не лише про минуле.

«Знаючи, як нас намагалися зламати, ми можемо краще захищатися сьогодні», - підсумувала Юлія Чистякова.

Цю книгу підготували в рамках проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам’яті – ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України» «Східноукраїнський центр громадських ініціатив», ГО «Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян», ГО «Молода Просвіта Прикарпаття», Кризовий медіацентр «Сіверський Донець» за підтримки Kurve Wustrow — Центр навчання та взаємодії у ненасильницьких діях в рамках програми «Громадянська служба миру» (ГСМ).