Юристи Східноукраїнського центру громадських ініціатив  допомогли колишній полоненій через суд домогтися зарахування часу незаконного ув’язнення до її страхового стажу. Рішення у справі №160/25478/24 суд ухвалив 10 березня 2026 року.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд визнав неправомірною відмову Пенсійного фонду призначити пенсію колишній полоненій і зобов’язав повторно розглянути її заяву. Суд також вказав, що до страхового стажу необхідно зарахувати період її незаконного ув’язнення в окупованому Донецьку — майже два роки полону.

Пенсію не призначали через «нестачу стажу»

Жінка — уродженка Донецької області. Після звільнення з полону вона стала внутрішньо переміщеною особою.

У квітні 2024 року жінка подала заяву до Пенсійного фонду про призначення пенсії за віком.

Однак у травні отримала відмову: у фонді заявили, що вона нібито має лише 16 років 11 місяців і 19 днів страхового стажу, тоді як закон вимагав значно більше.

Через це пенсію їй взагалі не призначили.

Суд постановив: полон має враховуватися як страховий стаж

Суд звернув увагу, що закон прямо передбачає зарахування часу незаконного ув’язнення до страхового стажу для призначення пенсії.

У рішенні зазначено:

«Період позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком».

Йдеться про період з 2 жовтня 2017 року до 29 грудня 2019 року, коли її утримували в полоні так званої  Донецької «Народної Республіки».

Жінку затримали через проукраїнську позицію. Вона під вигаданим ім’ям публікувала у соцмережах інформацію про переміщення російської військової техніки та підтримувала Україну. Після затримання її утримували в катівні «Ізоляція», а згодом у донецькому СІЗО.

У 2019 році незаконний «суд» засудив її до 13 років ув’язнення за «шпигунство», однак того ж року вона була звільнена під час міждержавного обміну.

Після повернення держава офіційно визнала її особою, позбавленою свободи внаслідок збройної агресії Росії.

Суд також звернув увагу, що Пенсійний фонд безпідставно не врахував інші періоди трудової діяльності жінки — зокрема записи в трудовій книжці та час догляду за дитиною.

Як зазначено у матеріалах справи, якщо врахувати всі ці періоди, страховий стаж становить понад 37 років, що дає право на пенсію за віком.

Суд постановив скасувати рішення Пенсійного фонду про відмову та зобов’язав орган повторно розглянути заяву з урахуванням усіх цих періодів.

Розгляд справи затягнувся на півтора року

До суду жінка звернулася у вересні 2024 року.

За законом адміністративні справи такого типу мають розглядатися приблизно протягом 60 днів, однак рішення було ухвалене лише у березні 2026 року — майже через півтора року після подання позову.

Увесь цей час вона фактично жила без пенсії.

Без пенсійного посвідчення — навіть без гуманітарної допомоги

Відсутність пенсії спричинила для неї й інші проблеми.

Через те, що пенсію не призначили, вона не могла отримати пенсійне посвідчення — документ, який підтверджує статус пенсіонера.

За її словами, через це деякі благодійні організації відмовляли їй у гуманітарній допомозі для людей старшого віку. Формально вона підпадала під категорію людей 60+, але підтвердити статус пенсіонерки документально не могла, адже пенсію їй так і не призначили.

Навіть після рішення суду вона поки що не отримує пенсію — документ ще має набрати законної сили, після чого Пенсійний фонд повинен його виконати.

Чому це рішення важливе

Ключовим у цій справі є підтвердження того, що період полону через російську агресію має враховуватися як страховий стаж.

Це прямо передбачено українським законодавством, однак на практиці колишнім полоненим інколи доводиться відстоювати це право в суді.