26 березня в читацькій залі Центральної міської бібліотеки ім. І. Рядченка в м.Чорноморськ Одеської області пройшла презентація книги «Коли не стукають у двері», створеної за ініціативи громадської організації «Східноукраїнський центр громадських ініціатив». Збірка містить свідчення українців, які пережили російську окупацію.

Подія зібрала студентів, курсантів, освітян і небайдужих мешканців міста, а також авторів книги, які ділилися власними свідченнями війни.

«Ця книга має на меті зберегти історію війни такою, якою її бачать звичайні українці, і показати світу, чому ми не хочемо жити в окупації», - зазначила представниця СЦГІ Марина Супрун.

За її словами, історії написані самими очевидцями - без редагування і «переписування», щоб зберегти автентичність досвіду.

Одним із авторів книги,  які приєдналися до презентації,  був Євген Шляхтін - громадський активіст із Луганщини. У 2014 році він був одним із організаторів проукраїнських мітингів у своєму рідному місті Стаханов (нині Кадіївка), відкрито виступаючи проти російської окупації. Саме через цю позицію його затримали бойовики у перші дні після захоплення міста. Під час зустрічі Євген поділився власною історією та розповів, як пережив полон і катування в окупованому Стаханові.

«З першої хвилини це був жах. Одразу почали бити… Я не знав, чи вийду звідти живим».

Його тримали в катівнях разом із десятками цивільних, били до втрати свідомості, ламали руки.

«Мене катували за те, що я просто не хотів, щоб у моєму місті була Росія».

Авторка Наталія Гуран поділилася досвідом життя на лінії фронту під Києвом.

Вона розповіла, як навчилася розрізняти звуки зброї, щоб вижити:

«Я на слух розуміла, де міномети, де “гради”, де стріляють вертольоти».

Попри страх, вона наголосила на важливості людяності:

«Навіть у найстрашніші моменти залишаються тепло і доброта. Саме це відрізняє нас від росіян».

Ще одна авторка, вчителька Тетяна Черепанова, розповіла про окупацію Бердянська і перші дні вторгнення. Вона підкреслила, що її історія - не про втрату віри у повернення, а про усвідомлення того, що рідне місто вже ніколи не буде таким, як раніше. Авторка наголосила на важливості говорити про пережите, адже це - голос тих, хто вже не може розповісти свої історії.

Емоційною була реакція аудиторії:

«Коли це говорять люди, які це пережили - це зовсім інше. Це дуже цінно… Особливо для молоді, бо саме зараз формується їхнє ставлення до подій» .

 «Ми вражені. Слів мало - хочеться просто сказати “дякую” за те, що ви ділитеся цим досвідом» .

Підсумовуючи зустріч, організатори наголосили: книга не лише про війну, а й про цінність звичних речей - дому, свободи, родини.

Цю книгу підготували в рамках проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам’яті – ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України» Східноукраїнський центр громадських ініціатив за підтримки «Kurve Wustrow — центр навчання та взаємодії у ненасильницьких діях» в рамках програми «Громадянська служба миру» (ГСМ).