7-8 травня у Загребі відбулася серія презентацій книги «Коли не стукають у двері: 25 історій про російську окупацію» - документального видання, підготовленого «Східноукраїнським центром громадських ініціатив». Книгу представили в Представництві Європейської комісії в Хорватії («Дім Європи»), на факультеті політичних наук Університету Загреба та в Українському домі для місцевої української громади.

Участь у презентації в «Домі Європи» взяли представники дипломатичного корпусу, зокрема посли та дипломати європейських країн, які наголошували на важливості подальшого поширення правди про російську агресію проти України. До заходу також долучився Посол України в Хорватії, який подякував хорватській стороні за підтримку України.

Під час презентацій авторки та представники СЦГІ говорили не лише про саму книгу, а й про важливість документування людського досвіду війни для міжнародної аудиторії. Як наголошував керівник організації Володимир Щербаченко, після 2022 року стало зрозуміло, що за кордоном багато людей не усвідомлюють, як саме російська окупація змінює життя цивільних людей.

«Для багатьох людей у Європі це виглядало так, ніби просто змінився прапор над адміністрацією, але життя цивільних на окупованих територіях змінюється повністю»

За його словами, саме тому організація вирішила створити книгу, яка б пояснювала, що таке окупація і як вона впливає на щоденне життя людей. Видання об’єднало 25 історій людей з різних регіонів України, написаних самими авторками та авторами після спеціального навчання з креативного письма з письменницею.

Однією з центральних тем презентацій став контраст між уявленням про війну і реальністю, яку переживають цивільні. Авторка Наталія Гуран, яка пережила окупацію на Київщині, говорила, що люди часто сприймають війну через фільми - як історію про військових і бойові дії, але справжня війна приходить у звичайні домівки.

«Коли ти живеш у красивому будинку серед домашніх улюбленців і поруч живуть твої батьки, ти найменше очікуєш побачити з вікна колону танків».

Вона розповіла про життя без зв’язку, електрики й медичної допомоги, про страх за батьків та про те, як окупація руйнує саме відчуття нормального життя.

«Як тільки “русский мир” приходить до тебе додому - ти відрізаний від усіх благ цивілізації».

Інша авторка, журналістка Валентина Федорчук з Херсона, яка залишилася в окупованому місті, щоб документувати події та знімати перші мирні протести проти російських військових. Вона згадувала, що тоді багато людей щиро вірили: якщо пояснити окупантам, що їх тут не чекають, вони підуть.

«Ми дивилися їм в очі й говорили: “Ідіть звідси, ви нам не потрібні”».

Окрему увагу під час заходів приділили темі викрадених українських дітей. Представник інституцій ЄС у Хорватії наголосив, що Європейський Союз продовжує підтримувати Україну політично, дипломатично та гуманітарно, а питання повернення дітей стало одним із ключових на міжнародному рівні.

«Більше 20 тисяч українських дітей були викрадені, і наразі вдалося повернути лише трохи більше 10%».

Під час дискусій хорватські учасники неодноразово проводили паралелі між досвідом України та війною в Хорватії 1990-х років. Заступниця міністра культури Хорватії зізналася, що історії українців повернули її до власних спогадів про війну:

«Ваші особисті історії показують, наскільки глибоко ця агресія руйнує не лише території, а й людське життя, родини, пам’ять і відчуття дому».

У відповідь українські авторки говорили про страх повторної окупації та про те, що для них свобода перестала бути абстрактним поняттям.

«Ми більше не боїмося померти. Ми боїмося знову опинитися в окупації».

Заходи відбулися за підтримки Посольства України в Хорватії, яке долучилося до їх організації та сприяло проведенню зустрічей із дипломатичною та академічною спільнотою. Також у посольстві відбулася окрема зустріч учасників презентацій, під час якої обговорили особливості роботи з аудиторіями в країнах регіону, можливості проведення інформаційних заходів для протидії російській пропаганді та підтримки уваги до війни в Україні.

Презентації книги відбулися за підтримки Нідерландського Гельсінського комітету та МЗС Нідерландів.