У Чорноморську відбулася презентація збірки «Примарна ясність. Міфи і стереотипи навколо війни і Донбасу», підготовленої Східноукраїнським центром громадських ініціатив.
«Ми сьогодні презентуємо збірник, який готувався ще до повномасштабного вторгнення. Його головна мета - говорити про ті кліше, які існували навколо війни на Сході», — наголосила представниця СЦГІ та авторка книги Юлія Чистякова.
Вона нагадала які міфи роками нав'язували українському суспільству: «Вони самі покликали Росію», «там не живуть українці», «не говорять українською», «референдуми відображали волю людей». Саме ці твердження автори книги аналізують і спростовують.
Водночас сьогодні, зазначили учасники презентації, ця тема стала ще актуальнішою:
«Ті проблеми, з якими стикнулися жителі Сходу України, на жаль, зараз переживають мешканці новоокупованих територій».
Окремий розділ зустрічі був присвячений незаконним місцям утримання цивільних. Йшлося про підвали, покинуті будівлі, колишні заводи, які окупанти перетворили на тюрми.
«Це приміщення, не пристосовані для перебування людей. Немає води, туалетів, медичної допомоги. Максимально непридатні умови для життя», - зазначила Юлія.
Після розмови про незаконні місця несвободи модераторка звернулася до присутніх із запитанням: «Як ви думаєте, хто і чому може потрапити в полон на окупованих територіях?». Із залу майже одразу пролунала відповідь: «Хто багато говорить, хто розмовляє українською мовою...». Втім, спікери наголосили, що насправді жертвою окупантів може стати будь-хто. «Кожна людина може потрапити в полон. Серед незаконно ув'язнених були навіть прихильники так званих "республік" — їх також використовували як заручників і рабську силу».
Вікторія Мінакова поділилася спогадами про свого чоловіка Михайла, якого затримали у 2014 році лише тому, що дорогою до батьків він побачив оголошення про псевдореферендум і вирішив його зірвати.
«Він потягнув за куточок і відчув, що клей ще вологий. Людина, яка щойно його наклеїла, була поруч».
Невдовзі чоловіка схопили бойовики. За словами Вікторії, затриманого намагалися зробити «небезпечним диверсантом». Свідкам показували його як нібито чужинця, переконуючи, що він «приїхав зі Львова». А коли під час обшуку в рюкзаку знайшли робочі інструменти, адже він працював електриком, це використали як черговий привід для звинувачень. «Сказали, що він щось мінував у Луганську».
Про незаконне ув’язнення розповів і лікар з Донецька Юрій Шаповалов, який провів в полоні сім років.
«Я писав в інтернет про те, що бачив під час окупації. Це стало підставою для затримання», - згадав він.
У січні 2018 року дорогою з роботи чоловіка схопили просто на вулиці. За його словами, день арешту став найстрашнішим у житті:
«Були допити із застосуванням фізичної сили, катування, погрози розстрілом, імітація розстрілу, удушення».
Юрій розповів, що після семи років ув'язнення повернувся практично без нічого.
«У мене не залишилося ні майна, ні документів. Досі не можу повернутися до медичної практики. Не можу підтвердити трудовий стаж».
На запитання, чи має держава підтримувати звільнених із цивільного полону, присутні без вагань відповіли ствердно, проте колишні полонені наголосили, що не завжди така допомога додається.
Під час дискусії звучали й питання про причини окупації Донбасу. Один із присутніх запитав за яких умов не відбулася б окупація Донбасу.
Відповіді були різними, однак учасники погоджувалися в головному: російська агресія не виникла спонтанно і ретельно готувалася.
Попри спекотний літній день, у залі не бракувало охочих почути ці історії та поставити власні запитання. І, мабуть, саме це стало головним підсумком зустрічі: презентація книги перетворилася не лише на розмову про видання, а й на відкритий діалог про досвід людей.
Цю книгу підготували в рамках проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам’яті – ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України» «Східноукраїнський центр громадських ініціатив», ГО «Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян», ГО «Молода Просвіта Прикарпаття», Кризовий медіацентр «Сіверський Донець» за підтримки Kurve Wustrow — Центр навчання та взаємодії у ненасильницьких діях в рамках програми «Громадянська служба миру» (ГСМ).
