18/03/2022 13:03
Знищення драмтеатру та плавбасейну: черговий зухвалий обстріл цивільного населення Маріуполя

16 березня збройні сили РФ здійснили напад на будівлю Донецького академічного обласного драматичного театру, розташовану в оточеному Маріуполі, завдавши по ній ракетно-бомбового удару. 

В цей момент в бомбосховищі театру перебувало цивільне населення (переважно жінки та діти, особи похилого віку), що переховувалися там від безперервних артилерійських обстрілів та бомбардувань міста.

На оприлюдненому в мережі Інтернет супутниковому знімку можна побачити, що будівля театру була позначена двома написами «Діти», виконаними білою фарбою та російською мовою («Дети») на асфальті (біля центрального входу та з заднього фасаду будівлі). Написи виконано великими літерами, що вочевидь мають добре проглядатися з повітря.

На інших оприлюднених в мережі фото бачимо, що будівля театру майже повністю зруйнована. Точної інформації про загиблих та поранених на даний час немає, але за деякими даними, бомбосховище витримало удар. 

У той самий день збройні сили РФ завдали ракетно-бомбового удару по нещодавно відреконструйованій будівлі плавбасейну «Нептун» (вул. Академіка Амосова, 2А). Як і у випадку з драмтеатром, будівля плавбасейну використовувалася цивільним населенням міста в якості укриття від артилерійських обстрілів та бомбардувань міста. Про кількість загиблих та поранених поки не повідомляється. Будівля плавбасейну майже повністю зруйнована. 

Чому це порушення: норми міжнародного гуманітарного права передбачають, що для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об'єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об'єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об'єктів (Додатковий протокол І до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, статті 48, 52, Звичаєве МГП, норми 1, 7). 

Захист цивільних об’єктів припиняється, коли ці об’єкти починають використовувати у військових цілях. 

В даному випадку немає ніяких даних та ознак того, що будівлі драмтеатру та плавбасейну використовувалися як воєнні об’єкти.   

Запобіжні заходи під час здійснення нападу передбачають, зокрема, але не виключно, що той, хто планує напад або приймає рішення про його здійснення, має зробити все практично можливе, щоб пересвідчитися в тому, що об’єкти нападу не є ані цивільними особами, ані цивільними об’єктами та не підлягають особливому захисту, а є саме воєнними об’єктами (Додатковий протокол І до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, стаття 57, Звичаєве МГП, норма 16). 

У випадку сумніву у тому, чи не використовується об’єкт, який звичайно призначений для цивільних цілей, наприклад, відправлення культу, житловий будинок, школа, для ефективної підтримки військових дій, передбачається, що такий об’єкт використовується в цивільних цілях (Додатковий протокол І до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, стаття 52).

Вбачається, що в обох згаданих вище випадках нападів, навіть якщо відкинути умисний напад на цивільні об’єкти та цивільне населення, комбатанти РФ, які планували та приймали рішення про здійснення нападу, не вжили належних запобіжних заходів під час здійснення цих нападів, яких можливо було б розумно очікувати від них у даній ситуації (особливо у випадку з написами «Діти», виконаними біля будівлі драмтеатру). 

Дані напади мають всі ознаки воєнних злочинів в розумінні Римського статуту Міжнародного кримінального суду (Статут МКС, стаття 8, пункт 2 (b) (і), (іі), (іх)).