Зранку 22 березня російські військові здійснили невибірковий обстріл Сєвєродонецька (Луганська обл.), що обороняється українськими військами. Один зі снарядів потрапив в чергу людей, що вишукувалася до продуктового магазину.
Як повідомляє керівник Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай у своєму Telegram-каналі, одна людина загинула на місці, більше десяти з пораненнями різного ступенями тяжкості наразі перебувають в лікарні.
Голова Луганської ОВА додав, що внаслідок обстрілу місто залишилося взагалі без комунікацій. Зруйновано багато будівель. Інші деталі, зокрема вид застосованої зброї, поки не відомі.
Днем раніше, 21 березня, збройні сили РФ відкрили вогонь по дитячій лікарні у Сєвєродонецьку. Внаслідок обстрілу сталося загоряння даху. Рятувальники ДСНС України оперативно евакуювали 7 дітей та 15 дорослих, 8 з яких – це лікарі.
Фото: ДСНС Україна
Чому це порушення: норми міжнародного гуманітарного права передбачають, що для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об'єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об'єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об'єктів (Додатковий протокол І до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, статті 48, 52, Звичаєве МГП, норми 1, 7).
Захист цивільних об’єктів припиняється, коли ці об’єкти починають використовувати у військових цілях.
В даному випадку немає ніяких даних та ознак того, що будівлі магазину або дитячої лікарні використовувалися як воєнні об’єкти. Запобіжні заходи під час здійснення нападу передбачають, зокрема, але не виключно, що той, хто планує напад або приймає рішення про його здійснення, має зробити все практично можливе, щоб пересвідчитися в тому, що об’єкти нападу не є ані цивільними особами, ані цивільними об’єктами та не підлягають особливому захисту, а є саме воєнними об’єктами (Додатковий протокол І до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, стаття 57, Звичаєве МГП, норма 16).
Напади невибіркового характеру, зокрема, напади, що не спрямовані на конкретну військову ціль, або напади, під час яких застосовуються методи чи засоби ведення воєнних дій, які не можуть бути спрямовані на конкретну військову ціль, заборонені.
У випадку сумніву у тому, чи не використовується об’єкт, який звичайно призначений для цивільних цілей, наприклад, відправлення культу, житловий будинок, школа, для ефективної підтримки військових дій, передбачається, що такий об’єкт використовується в цивільних цілях (Додатковий протокол І до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, стаття 52).
Вбачається, що в обох згаданих вище випадках, навіть якщо відкинути умисний напад на цивільні об’єкти та цивільне населення, комбатанти РФ, які планували та приймали рішення про здійснення нападів, не вжили належних запобіжних заходів під час здійснення цих нападів, а самі напади мали невибірковий характер.
Дані напади мають всі ознаки воєнних злочинів в розумінні Римського статуту Міжнародного кримінального суду (Статут МКС, стаття 8, пункт 2 (b) (і), (іі), (іх)).
