Фото: Вадим Гхірда

2 квітня 2022 року Міноборони України повідомило про звільнення всієї Київської області від російських військ. Після відступу Збройних сил РФ стали відомі численні свідчення про масові факти загибелі мирних жителів. За даними генпрокурорки України Ірини Венедіктової, станом на вечір 3 квітня, з визволеної території Київщини вивезли щонайменше 410 тіл убитих цивільних. Лише в одній Бучі вже поховали близько 340 тіл, які зібрали з вулиць. Кількість знайдених тіл збільшується з кожним днем, точне число сказати неможливо.

Людей знаходять із зав’язаними руками, застреленими в голову зі стрілецької зброї. Це свідчить про те, що цивільні масово гинули не від обстрілів — їх страчували. Є повідомлення про катування та згвалтування. 

Правозахисна організація «Human Rights Watch» зібрала докази ймовірних воєнних злочинів у Бучі та інших містах Київщини, які були підконтрольні російським військам. У звіті, опублікованому 3 квітня 2022 року, зафіксовано випадок у Бучі 4 березня, під час якого російські солдати змусили п'ятьох чоловіків «стати на коліна на узбіччі дороги, натягти на голови футболки та застрелили одного з чоловіків у потилицю».

У лісі біля села Мотижин, Бучанського району, знайшли тіла закатованих до смерті старости Мотижинської сільради Ольги Сухенко з її родиною — чоловіком та сином. Родину Сухенків російські військові викрали ще 23 березня.

Фото: Вадим Гхірда

4 квітня 2022 року правоохоронці Київської області у підвалі дитячого санаторію в Бучі виявили тіла п’ятьох чоловіків із зав’язаними руками. За даними Офісу Генпрокурора військовослужбовці збройних сил Російської Федерації катували беззбройних мирних мешканців, а після цього вбивали їх.

Чому це воєнний злочин: 

Норми міжнародного гуманітарного права передбачають, що для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об'єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об'єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об'єктів (Додатковий протокол І до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, статті 48, 52, Звичаєве МГП, норми 1, 7). 

Запобіжні заходи під час здійснення нападу передбачають, зокрема, але не виключно, що той, хто планує напад або приймає рішення про його здійснення, має зробити все практично можливе, щоб пересвідчитися в тому, що об’єкти нападу не є ані цивільними особами, ані цивільними об’єктами та не підлягають особливому захисту, а є саме воєнними об’єктами (Додатковий протокол І до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, стаття 57, Звичаєве МГП, норма 16). 

Цивільні особи мають право за будь-яких обставин на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім'ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу. Захоплення заручників забороняється (Четверта Женевська конвенція, статті 27, 34).

Умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, нелегальне ув'язнення цивільної особи є серйозним порушенням Четвертої Женевської конвенції (стаття 147) та воєнними злочинами (Статут МКС, стаття 8 (1) (а) (і) (іі) (vii)). 

З цивільними особами слід поводитися гуманно. Убивство, тортури, жорстоке чи нелюдське поводження, наруга над людською гідністю, зокрема принизливе й образливе поводження, тілесні покарання, каліцтво, зґвалтування й інші форми сексуального насильства, взяття заручників, примусове зникнення та свавільне позбавлення волі заборонені (Додатковий протокол І до Женевських конвенцій, стаття 75, Звичаєве МГП, норми 87, 89-93, 96, 98, 99). 

Описані вище напади на цивільне населення мають всі ознаки воєнних злочинів в розумінні Римського статуту Міжнародного кримінального суду (Статут МКС, стаття 8 (1) (а) (і) (іі) (vii), (b) (і) (ххi) (xxxii) та ін.).