3 березня російські військові в селі Андріївка Бучанського району (Київська область) затримали двох цивільних осіб на ім’я Нікіта та Олександр (прізвища не уточнюються).
18 березня між селами Козаровичі та Димер (Київська область) російськими військовими був затриманий Володимир Хропун, 1978 р. н. (цивільний). Чоловік займався евакуацією мирного населення.
Володимир Хропун
1 квітня російські військові в окупованому Херсоні затримали настоятеля храму «Сорока Севастійських мучеників» — Дмитра Дзядевича. Чоловіка вивезли в невідомому напрямку, але пізно ввечері його відпустили.
Дмитро Дзядевич
2 квітня в Запорізькій області російські військові затримали колишнього голову Приморської райдержадміністрації Сергія Бєлічева.
З високою долею ймовірності чоловіка утримують на території захопленої росіянами Бердянської виправної колонії (№ 77).
Сергій Бєлічев
3 квітня російські військові ймовірно в смт. Сиваське Херсонської області викрали Сергія Максименка та його сина. Чоловік очолює місцеве сільськогосподарське підприємство «Світанок» та є депутатом Херсонської обласної ради.
Сергій Максименко
5 квітня з’явилася інформація про те, що російські військові під час тимчасової окупації смт. Гостомель (Київська область) затримали Романа Вуйко (цивільний). На російському телебаченні чоловіка намагалися видати за військовополоненого. Ймовірно схожі маніпуляції відбуваються й з іншими затриманими чоловіками з числа цивільного населення.
Роман Вуйко та інші затримані цивільні
Чому це порушення:
Обидві сторони міжнародного збройного конфлікту зобов’язані дотримуватися щонайменше Женевських конвенцій 1949 року, Додаткового протоколу І від 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року, Гаагської конвенції про закони та звичаї сухопутної війни від 1907 року, міжнародно-правових звичаїв (звичаєвого МГП) та пам’ятати про свої зобов’язання за міжнародним правом прав людини, які зберігають свою дію під час збройного конфлікту.
Під час міжнародного збройного конфлікту причини, через які сторона, що перебуває в конфлікті, може позбавити свободи цивільну особу, закріплені в Четвертій Женевській конвенції: цивільні особи можуть бути інтерновані або примусово поселені в певному місці лише в тому випадку, якщо це абсолютно необхідно для безпеки держави, під владою якою вони знаходяться (стаття 42), а на окупованій території - через причини збереження безпеки (стаття 78). Щоб позбавлення свободи у таких випадках вважалося законним, необхідно також дотримуватися встановленої процедури (статті 43, 78 та інші).
Умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, нелегальне ув'язнення цивільної особи є серйозним порушенням Четвертої Женевської конвенції (стаття 147).
З цивільними особами слід поводитися гуманно. Убивство, тортури, жорстоке чи нелюдське поводження, наруга над людською гідністю, зокрема принизливе й образливе поводження, тілесні покарання, каліцтво, зґвалтування й інші форми сексуального насильства, взяття заручників, примусове зникнення та свавільне позбавлення волі заборонені (Додатковий протокол І до Женевських конвенцій, стаття 75, Звичаєве МГП, норми 87, 89-93, 96, 98, 99).
Широкопоширена чи систематична практика насильницьких зникнень, поміщення до в’язниць або іншого жорстокого позбавлення фізичної свободи в порушення основоположних норм міжнародного права, є злочином проти людяності, як його визначено статтею 7 Римського статуту Міжнародного кримінального суду (Статут МКС, ст. 7 (1) (е) (і)).
Незаконне позбавлення свободи, взяття заручників та деякі інші споріднені з ними діяння розглядаються в розумінні Римського статуту також як воєнний злочин (Статут МКС, ст. 8 (2) (а) (vii) (viii)).
Практика незаконних затримань та утримання в місцях несвободи цивільних осіб набула свого поширення ще з 2014 року з самого початку збройної агресії Росії проти України, про що СЦГІ та інші правозахисні організації неодноразово повідомляли в своїх публікаціях, дослідження та інших матеріалах: https://totalaction.org.ua/books
