Навіть той, хто ніколи не був в Донецькій області, неодноразово чув назву Бахмут. Колись це місто асоціювалося із соляними шахтами, тепер Бахмутський напрямок – одна з найгарячіших ділянок фронту. Бахмуту ми вирішили присвятити сьогоднішній текст з циклу #місця_несвободи.
Нова «влада» прийшла в Бахмут (на той момент – Артемівськ. – Ред.) в травні 2014-го. Спочатку озброєні чоловіки в камуфляжі зірвали синьо-жовтий прапор на даху місцевої міськради, збили тризуб на фасаді та забарикадували вікна мішками з піском. Далі непрохані «гості» вирушили до будівлі місцевої прокуратури.
Її «ополченці», якими командував колишній начальник міського департаменту у боротьбі із корупцією в органах державної влади Сергій Іочков (позивний «Велес»), обрали для свого штабу з окремою кімнатою для катувань та тюрмою для заручників в підвалі.
Знаходились заручники також в підвалі гаража місцевої прокуратури. Всі полонені були в однакових умовах: матраци покладені на підлогу, п’ятилітрові пластикові пляшки замість туалету. Заручників били - згодом, вже після звільнення міста, правоохоронці знайдуть закривавлену биту. В якості «трудової повинності» полонених виганяли розвантажувати прибулі фури.
Все припинилося 6 червня 2014. Того дня місто зайняли бійці спецпідрозділу МВС України «Артемівськ». Наступного дня під час перестрілки з українськими силовиками загинув «Велес». У звільненій від бойовиків будівлі відновила свою роботу міжрайонна прокуратура. В місто на деякий час повернувся мир.
🔗 Докладніше ознайомитись з інформацією про незаконне місце несвободи в Бахмуті можна за посиланням:
